STYLE

Пояснює ПЦУ: що таке анафема і на кого її накладають

Що таке анафема і на кого її накладають? Відповідь на це питання надали у Православній церкві України.  

Що таке анафема і на кого її накладають. Про це TheBest дізнався з повідомлення ПЦУ у соціальній мережі “Фейсбук”.

Анафема – ніяке не “церковне прокляття”, як іноді помилково вважають, не засудження, і тим більше не закляття. Анафема (від грец. ἀνάθεμα – відлучення) – це публічне свідчення Церкви про відділення, відлучення від неї окремої людини, групи людей або громади з причини серйозних відхилень у віровченні (єресі). Піддавати анафемі означає віддавати такого (таких) на остаточний Суд Божий, коли над ними Церква вже не має ані своєї опіки, ані молитви. Анафема проголошується соборно і полягає у відлученні колишнього християнина від спілкування з вірними, від участі у богослужіннях та святих Таїнствах.

Право відлучати від Церкви ґрунтується на вченні Господа нашого Ісуса Христа:

«Якщо ж не послухає їх, скажи церкві; якщо ж і церкви не послухає, то нехай він буде тобі як язичник і митар» (Мф. 18: 17).

Цими словами Господь навчав апос­толів ставитися до непокірних Церкві так само, як ставилися юдеї до язичників і митарів (вони були в числі відлучених, їм не дозволялося входити до синагог).

Масово анафему почали застосовувати у IV столітті стосовно єретиків (хто заперечував  церковні догмати) та виявляв вперту нерозкаяність. Першою анафемою, проголошеною від повноти Церкви, було відлучення у 325 році на І Вселенському Соборі пресвітера Арія, який заперечував єдиносущність Святої Трійці. Отже, анафема в часи Вселенських Соборів була інструментом покарання за неправильне вчення щодо ключових християнських постулатів.

 

 

Але пізніше, з розвитком політики і державництва, окремих імперій, анафеми почали застосовуватись церковною владою також і неправомірно, під тиском влади світської з метою дискредитації певних ідейних супротивників, для досягнення суб’єктивних цілей. Так в історії Церкви з’явились так звані політичні анафеми. Яскравий їхній приклад – анафеми РПЦ, часом навіть безглузді і безпідставні – але то привід для окремого дослідження (згадайте “анафеми” благодійнику і меценату Іванові Мазепі і тим, хто не поділяв імперські та царські амбіції московії).

Отже, якщо на початку Церква використовувала анафеми для відстоювання чистоти віровчення і моралі, то у другому тисячолітті її розуміння не раз спотворювали, перетворивши на засіб боротьби за владу.

 Ні в якому разі анафема не є політичним інструментом. Вона не є покаранням за злочини, якими б важкими вони не були, – на то є світські суди і закони. Анафема виголошується за єресь – хибне віровчення, яке піддає сумніву догмати християнства. Важливим нюансом у питанні анафеми також є те, що вона не закриває назавжди шлях до повернення до Церкви і до спасіння. При покаянні та достатніх підставах анафема може бути знята.

До речі, нещодавно “TheBest” писав:

ПЦУ: Чому на Стрітення освячують свічки

To Top