“Веселі” окупанти направляли дуло танку: як медики “швидкої” рятували постраждалих на Сумщині
Розповідаємо, як медики “швидкої” рятували постраждалих на Сумщині. Історія “швидкої” Сумського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Ярослав Борисенко.
Чоловік розповів, як він з колегами рятували постраждалих. Про це TheBest дізнався з повідомлення на сайті “Українська правда”.
У березні, коли росіяни окупували частину Сумщини, “швидка”, де працює чоловік, отримала виклик: треба було терміново рятувати жінку, що отримала три вогнепальні поранення у Боромлі. Селище знаходиться за 40 кілометрів від Сум. Того дня був погоджений “зелений коридор”, але їхати треба було по окупованій території, розповідає медик.
Бригада “швидкої” їхала повільно. На півдорозі, неподалік Гребениківки, її “зустрів” російський БТР.
“Ми під’їжджаємо, а росіяни нас питають, чого і куди їдете. Ми пояснили, що бригада “швидкої”, їдемо на виклик. А далі один з них нам сказав: “Добре, що повільно їхали, інакше ми б вас розстріляли. Нам байдуже”. Отак просто”, згадує Ярослав Борисенко.
На тому пункті медикам пощастило, окупанти відпустили їх. Однак вже за декілька сотень метрів вже другий російський танк цілеспрямовано направляв дуло на машину “швидкої” у напрямку її руху, ніби погрожуючи.
“Ми почали його об’їжджати – дуло повертається за нами. В інший бік – те саме. Але потім з танку визирнув танкіст і весело так сказав проїжджати“, розповідає лікар.
На щастя, медикам тоді вдалося вчасно доїхати до Боромлі та врятувати потерпілу. Коли бригада поверталася назад, “веселих” танкістів уже не було.
“Тих танкістів вже не було, але це не краще, ніж їхати з пораненою, коли неподалік від авто розривається снаряд. Але ми добрались“, згадує медик.
Чоловік працює лікарем “екстренки” уже 14 років. З 24 лютого Ярослав Борисенко у перервах між роботою навчав військових, поліцію та представників територіальної оборони міста надавати домедичну допомогу в умовах бойових дій. За його словами, щойно почалася повномасштабна війна, медики навчали до 120 людей на тиждень, зараз – групи по 24-50 осіб.
Розповідаючи про момент, який найбільше закарбувався у пам’яті за час війни, Ярослав згадує зруйнований Тростянець після того, як місто звільнити від окупантів.
“Я там майже 10 років жив. І побачити на власні очі, на що перетворили місто солдати РФ – це найбільше в пам’ять врізалось. Пошкоджена техніка, будівлі і руйнування. Я працюю лікарем 14 років, до різних травм я звик. А побачити майже рідне місто в руїнах – це важко“, зізнається Ярослав.
До речі, нещодавно “TheBest” писав:
У Кропивницькому фельдшера під обстрілами вивезла дві машини “швидкої”
