Через наступ росіян на Київщину Катерина із чоловіком виїхали із столиці на Житомирщину, до рідного Коростеня. Готувала обіди військовослужбовцям. 2 березня вона разом із іншими волонтерами поїхала на блокпост годувати захисників. У цей час з безпілотника росіяни скинули вибуховий пристрій. Катерина пригадує подробиці:
“Вибух, буквально хвилина — і я лежу на землі. Не зрозуміло, що сталося. Військові нас забрали за цегляну стіну. І чекали, що якось нас вивезуть. Бо наша машина була пошкоджена вщент. Приїхала швидка, забрала найбільш тяжко поранених військових. Потім під’їхав пікап і вже ми сіли в машину і виїхали до лікарні”.
Тоді п’ятеро людей загинули. Ще дев’ятеро — отримали поранення.
“Хлопчик загинув, мене на рік менший. Він був із тероборони. Загинув уже в лікарні”, розповідає Катерина.
Сама дівчина отримала множинне осколкове поранення. Тепер попри літню спеку дівчина завжди ховає ноги. Не хоче, щоби хтось бачив шрами на її тілі.
“Я на початку навіть не звернула увагу, що сталося. Просто опинилася на землі. Був писк у вухах. Стан шоку. Посікло мене. Один із уламків пройшов наскрізь через бік, ще один поцілив у груди. На ногах і руках залишилися сліди від опіків”, Катерина показує шрами.
Дівчина намагається посміхатися, але зізнається, що нервує. Дорогою до клініки дзвонить чоловікові. Він нині служить на заході Україні. Заспокоює дружину:
“Усе буде добре!”
У клініці Катерина пів години заповнює анкету. Після — здає аналіз на ковід. Далі — хірургічний кабінет. Перед втручанням лікар робить на її тілі розмітку. Каже:
“Сліди на тілі нагадують пацієнтам про жахи війни. Тому ми можемо їх прибрати і наслідки зробити більш естетичними”.
Пластичного хірурга звати Денис Юрченко, він — один із сорока лікарів, що приєдналися до благодійного проєкту NoScar (“Ні шрамам”). Його створили медична інформаційна система Helsi та один з дистриб’юторів медичних імплантів.
“Ні шрамам” стосується зовнішності людей, які отримали травми і шрами під час бойових дій. Заявку можна залишити на сайті NoScar. І потім безкоштовно отримати медичну допомогу. Проєкт тільки почався, а ми вже маємо більше двадцяти заявок”, пояснює директор медичної інформаційної системи Helsi, Євген Донець.
Катерина стала однією з перших пацієнток проєкту. Перед операцією дівчині зробили мамографію. Виявилося: в кількох сантиметрах від серця в неї уламок.
“Зараз красу наведемо”, — заспокоює Денис Юрченко. Уламок розміром із насіння соняшника він дістає за лічені хвилини: “Така маленька штучка може вбити”.
Далі хірург зрізає старі рубці і робить маленький косметичний шов. Обіцяє, що на місці фіолетового великого шраму невдовзі можна буде помітити лише подряпину. За пару годин лікарі відпускають Катерину додому. Нову зустріч призначають за десять днів, щоби зняти шви.
Дві години під операційною провела мати Каті. Пригадує, як їй у ніч перед пораненням дочки наснилося жахіття.
“З кров’ю. І я попросила Катю, щоб вона нікуди не їхала. Вона сказала, що послухається. Але все одно на блокпост поїхала”, каже жінка.
Організатори ініціативи очікували ажіотажу. Побоювалися, що на всіх охочих не вистачить фахівців. Утім, поки що пацієнти не виявляють активності. Тож ініціатори і самі шукають українців, які отримали поранення під час війни. Адже розуміють, що насправді така допомога потрібна тисячам.
До речі, нещодавно “TheBest” писав:
