LIFE

Волонтер з Дніпра розказав про тортури, які пережив у російському полоні

Волонтер з Дніпра розказав про тортури, які пережив у російському полоні. 25-річний Ігор Талалай 88 днів перебував у російському полоні.

Дніпровський волонтер евакуював людей із вже захопленого Маріуполя. Про це TheBest дізнався з повідомлення на сайті Суспільного.

Окупанти затримали його під час виїзду з міста, на допитах хлопця били та чинили над ним психологічне насильство.

Затримання

Ігор говорить: рушав у місто, щоб допомогти людям, попри небезпеку потрапляння на непідконтрольну Україні територію. На виїзді з Маріуполя на блок-посту його затримала так звана “поліція” окупаційної влади.

“Погрожували зброєю, розстрілом, використовували фізичну силу. Потім мене кинули в підвал. Це звичайна темна яма, яку накрили дошками. Перебував я в цьому підвалі близько п’яти годин. До мене закинули ще декількох строковиків, яких затримали теж на блокпосту. І в цілому за день нас назбиралося близько 30 осіб. Відправили до райвідділу в Мангуш”, згадує Ігор.

Волонтер розповідає: над полоненими знущалися фізично та морально.

“Нас зачинили в камері. Камера десь 2,5 на 2,5 метри. Там є ще туалет і рукомийник. Нас було 32 людини. Провели ніч, спали стоячи. Дали трохи води, не погодували. На ранок відправили до Докучаєвська. Там приблизно ті самі умови були. Ми цілий день простояли на морозі, зі зв’язаними руками в скотчі. Руки на вечір були сині, майже чорні”, говорить Ігор.

Знущання у російському полоні

Згодом усіх полонених вивезли до Донецька. Там їх допитували та морили голодом – на добу давали невеликий шматок хліба і трохи води. Також не дозволяли сходити в туалет чи отримати доступ до лікарів.

Ігор згадує, як його били:

“Почали душити, потім підняли і почали бити по обличчю. Забіг якийсь їхній начальник, і сказав, щоб обличчя не чіпали. Потім вони зв’язали мені руки, зав’язали очі, і дістали автомат – почали бити прикладом. Спочатку по спині – я впав. Потім на підлозі знову почали бити прикладом по частинах тіла”.

У камері Ігор провів близько двох діб, згодом його забрали до ізолятора тимчасового утримання, звідти відправили на 120 Оленівську колишню зону.

“Нас було близько трьох тисяч, дуже багато. Особливо багато просто цивільних осіб, і їм всім пишуть підозру від 15 років до розстрілу, бо в “ДНР” працює смертна кара”, розповів Ігор.

Життя в бараках

З камери, де перебувало близько двадцять п’ять людей, його перевели у бараки. Тут доводилося спати на піддонах. Годували частіше за все один-два рази на день, за час перебування у полоні хлопець схуд приблизно на 15 кілограмів.

“Це такі, знаєте, були порції, трохи каші, чайок давали і шматочок хліба. Стояли у черзі, людей по двісті за їжею. Всього було тридцять тарілок, приблизно п’ятнадцять ложок. І там всього десять бараків. І от з першого бараку, ми були в шостому, певна кількість людей вже їла, і ти після того всього от те маєш їсти”, говорить Ігор.

Полонених змушували працювати:робити в бараках ремонти, фарбувати, прибирати. Ігор згадує:

“Останній з бараків – це було дуже сире приміщення без вікон. Після дощів нам виділили ще піддони, вони приїхали мокрі. Все мокре. Сире приміщення. І ти спав, і відчував від стіни, як несе холодом”.

Порятунок

Ігор каже, що з полону врятувався дивом:

“Насправді, я не знаю, як мене вдалося витягти, це, мабуть, вдача, скоріш за все. Просто у якийсь час прийшли, назвали моє прізвище. Мені віддали документи, телефон і сумку. Доїхав до обміну валют. У Донецьку є така установа, що ти можеш з карткою приїхати і обміняти гривні на рублі. Я приїхав туди, зловив Wi-Fi, набрав родичів, набрав одну з волонтерів, і вони скоординували мене, як виїжджати звідти через перевізників”.

Нині, каже Ігор, фізично почувається виснаженим. А от свій психологічний стан хлопцю оцінити важко:

“Поки що нормально тримаюсь, і впродовж цього всього періоду себе підбадьорював. Я думаю або піти валити орків до якогось батальйону, або продовжити займатися волонтерською діяльністю. Навіть полон та знущання моральні та фізичні ніяк не зламають наш український дух, шануймося браття!”

До речі, нещодавно “TheBest” писав:

“Я втратив око під час обстрілу”: волонтери Девід та Володимир, ризикуючи життям, евакуюють людей до Дніпра

To Top