Вірші, спорт і молитва: Тайра розповіла, що допомогло не збожеволіти в російському полоні
Тайра розповіла, що допомогло не збожеволіти в російському полоні. 17 червня вона – Юлія Паєвська повернулась з російського полону.
Евакуаційно-медичний підрозділ “Янголи Тайри” зараз практично не існує: спорядження втрачене у шпиталі Маріуполя, працюють в різних підрозділах ЗСУ, в Нацгвардії та Теробороні, розповіла Тайра, парамедик Юлія Паєвська. Про це TheBest дізнався з повідомлення на сайті Суспільного.
Про труднощі комунікації в армії
Найперша проблема всієї війни протягом всіх восьми років — це координація зв’язку. Звичайно, стало набагато краще, аніж було в 2014 році, але все одно цього недостатньо.
Ідеться і про техніку, і про звичайну людську комунікацію. Іноді комунікація не працює через небажання на місцях запроваджувати нові технології, іноді — це відсутність технічної можливості. В різних місцях по-різному.
Використовується зв’язок радянських часів, переважно перейшли на нові системи, але все одно старі ще присутні. І це досить сильно заважає. Так само, як і сама система сприйняття. Ті підрозділи, які давно воюють, вже налагодили свою систему, в них все добре. Проблем переважно немає. Але ті нові, які сформовані, наприклад, тероборона, мають дуже серйозні проблеми, бо не знають, як до того підійти.
Про проблеми викладання тактичної медицини
В тактичній медицині ми стикаємося з двома проблемами. По-перше, викладачі тактичної медицини ведуть курси за гроші. Й багато хто немає можливості, або вважає, що їм мусять викладати це безоплатно. Це в корені неправильний підхід, бо викладання такмеду є досить витратним процесом. Адже потрібні манекени, купа джгутів, тампонада. Це все вартує грошей, це мусить якось закупатися. Якщо не буде оплати, то інструктори не зможуть якісно викладати предмет.
Окрім того, багато людей, які не мають викладацького хисту, починають викладати. І тоді це все виглядає дуже непрофесійно. Цей підхід нам взагалі не підходить, бо викладати мусить професіонал. Круто, якщо людина має досвід, зокрема й бойовий, і може талановито дати матеріал. Такі люди на вагу золота.
По-друге, в нас відсутня система викладання: немає єдиного центру, котрий би координував це викладання. Створити його неможливо, оскільки в різних містах є різні інструктори, різні організації, які займаються викладанням. Навіть протоколи іноді різняться. Є уніфікований протокол ЗСУ, за яким надається допомога домедична на полі бої, але часто читають щось інше. Воно не гірше, а, може, в чомусь і краще. Але люди починають губитися, який протокол використовувати.
Про мистецтво ухвалювати правильні рішення
Лікарське мистецтво ухвалити єдине правильне рішення — це 90 % успіху при евакуації. Його можна набути або вродженими якостями, а можна — за рахунок досвіду. В мене — й те, й інше. І таких людей багато, я не одна. Парамедиків, здатних викладати тактичну медицину і тих, які мають досвід на полі бою насправді багато. Так сталося чомусь, що я вважаються в цій царині найвищим експертом — ні. Є дуже багато людей, які зробили не менше, а іноді й більше. Але я наголошую: рівень підготовки нашої армії, добровольців дуже високий.
Про те, як досвід східних єдиноборств допоміг пережити полон
Досвід бойових мистецтв був надзвичайно корисний і під час полону. Вони навчають нас контролювати свої емоції, розраховувати сили та правильно оцінювати супротивника. Це все дуже стає в пригоді під час бойових дій і особливо — під час полону. Контроль, контроль і ще раз контроль. Все, що ти кажеш, як ти поводишся — все має значення.
Звичайно, що на передовій прийоми айкідо не застосовувалися, але там були кілька моментів на базах, коли неадекватні хлопці намагалися щось втнути і тут айкідо навіть фізично кілька разів стало в нагоді.
Про спосіб допомагати армії й те, що кожен має знайти свою нішу
Я читаю зараз коментарі — так звані “срачі” — і думаю, що люди дійсно втрачають контроль. Це відбувається не через поганий характер, а через те, що люди не можуть зрозуміти, як їм прислужитися своїй країні. Як на мене, кожен може знайти свою нішу, де він буде максимально корисний. Хтось може готувати млинці, хтось — прийти до волонтерського пункту допомагати на сортуванні речей, збирати гроші. Наприклад, дівчинка, яка є чемпіонкою з шашок мене вразила, що вона заробила гроші на армію, даючи сеанси гри в шашки на вулиці.
Тож якщо ви маєте час та натхнення, виберіть собі свою нішу, там де ви найкращий — запишіть пісню, напишіть якийсь пост, зробіть надихаючу фотку. Дайте в армії відчути, що ви пам’ятаєте, що вам не все одно. Це буде вже дуже круто.
Про Росію та росіян зблизька
Я спілкувалась не з вояками, а спілкувалась з іншими людьми, іншої спеціалізації. Але загалом рівень промитості мозку росіян може оцінити як сотий рівень. Всі, кого торкається російська пропаганда і хто не підготовлений, не в змозі пручатися наративу, що несе Кремль на нашій чи своїй території, — на 100 % заражені цим вірусом. Я їх не сприймаю як вар’ятів чи орків, чи недолюдей. Я до них ставляться як до пацієнтів, людей, які вражені вірусом пропаганди. Ми мусимо протиставити цьому правду і контрпропаганду на основі правди. Маємо розповідати їм, що є насправді, яка є ситуація.
В кінці-кінців їхня пропаганда захлинеться через те, що їх звинувачення в нацизмі дійдуть до межі, коли брехня стане очевидна навіть тим, кому вони промили мозок. Вона втратить силу і тоді ми мусимо підхопити цю хвилю і розказати правду.
Про підрозділ “Янголи Тайри”
Наш підрозділ — це гуманітарний підрозділ, який займався наданням домедичної та медичної допомоги. До речі, переважна більшість в ньому чоловіка. На жаль, підрозділу зараз практично немає, тому що всі наші машини та медичне спорядження втрачене. Ми допомагали як військовим, так і цивільним на лінії зіткнення. Цивільних було дуже багато, тому що на ті місця, де ми працюємо, швидкі не їздять. Все це, на жаль, втрачено в Маріуполі, де на території госпіталя, де ми тримали все, що мали, був авіаналіт.
“Ангели” зараз працюють в різних підрозділах ЗСУ, в Нацгвардії та Теробороні і дуже гарно себе проявляють. Наша школа працює. Можливо, якщо буле в тому нагальна потреба, ми зберемось. Але люди на місцях роблять свою роботу.
Про те, як вдалося пережити полон
В кожного є свій спосіб не збожеволіти. Я маю дуже сильну свідомість, мене важко вивести з рівноваги. І я дуже чітко відчуваю, коли мені брешуть. Все, що мені казали там, відчувалося як стовідсоткова брехня, тому я ніколи не вірила. В мене не було одного з чинників, які можуть призвести до божевілля, — коли тебе дурять, кажуть, що все, що ти робив до того, — фігня і все це нічого не вартує.
Якщо мені ставало дуже-дуже важко, я починала складати вірші. Їх не було чим записувати, я прокручувала їх собі в голові. Також читала молитву: в мене є улюблений 90-й псалом, який вимагає спеціальної концентрації. Це відволікає.
І фізичні вправи я робила: я ходила камерою. Там дуже маленька відстань, але я ходила 2-4 кілометри за день. Якщо більше — це було круто. Віджималась, коли позаживали плечі руки, і качала прес.
Справа в тому, що адреналін, коли ти відчуваєш стрес, він починає тебе вижирати. Якщо немає виходу, сидиш в маленькій камері, а загрози життю немає як такої, але тебе постійно принижують, якщо адреналін цей не спалити, він почне руйнувати твоє тіло. За рахунок отих спортивних вправ, я зберігала своє тіло і мозок. І через те я прийшла в набагато кращий формі, ніж очікувалось: геть виснажена, але я прийшла жива.
До речі, нещодавно “TheBest” писав:
Парамедик Тайра розповіла про умови, в яких перебувала в полоні
