Як виглядає меч цвайхандер, знайдений на заході України – двометрова зброя 13-16 століть
Як виглядає меч цвайхандер, знайдений на заході України, показали у Телеграм-спільноті metaldetecting_ua, яка спеціалізується на публікаціях про цікаві археологічні знахідки.
Тут оприлюднили фото і зазначили, що меч було знайдено на теренах заходу України, а зберігається він у приватному музеї в Броварах.
Вже існувало козацтво коли в боях ще застосовували цей меч цвайхандер. Можливо, ним разили кримчаків, поляки й литовці воювали подібними між собою та з московитами. Молдавани й угорці рубали ними османів. Руська аристократія того часу теж використовувала дворучні мечі разом з іншою зброєю, – йдеться у повідомленні
Ось як виглядає меч цвайхандер, знайдений на заході України: фото
Меч цвайхандер – що це за зброя
Цвайхендер (нім. Zweihänder — «дворучник») — великий дворучний меч, що був поширений в Європі за часів епохи Відродження, з XIII по XVI століття. Цей меч з’явився на території сучасної Німеччини і придбав колосальну популярність в руках німецьких найманих піхотинців — ландскнехтів, за часів імператора Священної римської імперії Максиміліана I, близько 1500 року.
Такі воїни отримували подвійну оплату за свою роботу, за що отримали назву Doppelsoldner. Ландскнехтами ставали досвідчені ветерани, що мали добрі обладунки, на відміну від інших піхотинців. Також ці найманці використовувалися для охорони артилерійських батарей і знатних осіб.
Цвайгендер був важкою і ефективною зброєю авангарду, воїни озброєні ним прорубували вільний шлях для кавалерії і звичайних мечників. Параметри цього важкого меча дозволяли за один удар зрубати голови кільком ворогам, тому воювали цвайгендером тільки дуже сильні і досвідчені воїни.
У пізній період поширення цвайгендера, озброєні ним лицарі вже часто охороняли артилерійські батареї.
Меч цвайгендер має довжину близько 2 метрів (часто і більше), з півтораметровим клинком і дуже часто з унікальною подвійною гардою. Основна гарда могла мати вигнуту або пряму форму, прикрашалася декоративними елементами — бічними кільцями, мала ширину до 35 см.
Мала гарда (мала назву «кабанячі ікла») відділяла п’яту (не заточену частину клинка) від бойової частини леза. Для володіння цією зброєю були потрібні не тільки неабияка сила і відвага, але і значна майстерність фехтувальника, так що подвійна платня яку отримували воїни з цією зброєю була цілком справедливою.
Техніка бою з такими мечами мало схожа на звичне клинкове фехтування: такий меч куди простіше порівняти з сокирами. Піхов у цвайгендера не було — його носили на плечі як весло або спис.
Можливо, вам також буде цікаво: Законсервовані скарби на дні Каховського водосховища: могильник пізньої бронзи, кераміка скіфів – просто на поверхні!
